Морква на городі, У саду бджола. Жаба на болоті Крила розвела. Хоче полетіти, Тихо каже: “Ква!” Але в небо взмити Не дае Москва. Знають та скривають Кляті москалі Те, що у повітрі Жаби – королі. Що розкинув крила, Мов зелений птах Цілий день парила б Жаба в небесах. Що могла б дістати Навіть до зірок, Що створив літати Жаб зелених Бог. Але щось тримає, Тягне до трави. Жаба точно знає – То рука Москви. В ней залізні пальці, Як кільцем взяли. І трима за яйця Жабу москалі... Кажуть, що не треба. Кажуть: “Ти лайно”. Але смотрить в небо Жаба все одно. І хоча минають Ці тяжки часи, Досі заважають Жабі руські пси. Годі, кляте стерво, Золота Москва! Жаба ще не вмерла, Жаба ще жива. Жаба ще порине В синю далечінь, Бо немає в небі Краще жаб створінь.
